ЗАКО́В, ВУ,
Зако́в, ву, м. Оковы. Бути мені у неволі, у некрутському наборі, у залізі, у закові. Бал. Одиноким дає сем’ю, із закову визволяє. К. Псал. 150.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 50.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ЗАКОВЕЗИ́ТИСЯ, ЖУ́СЯ, ЗИ́ШСЯ, →← ЗАКО́ЇТИ, КО́Ю, ЇШ,